Денис Кульбачний: «Приємно залишити свій слід у історії»

0
471

Нападник «Beerlogи», який нещодавно став лідером рейтингу кращих бомбардирів у історії дивізіону 1 Преміум-ліги з міні-футболу у інтерв’ю прес-службі Асоціації міні-футболу (футзалу) Хмельницької області розповів, що для нього означає це досягнення, поділився цікавими фактами з власної біографії, а також назвав рецепт успіху своєї команди.

ТИТУЛЬНИЙ ПАРТНЕР ПРЕМІУМ-ЛІГИ З МІНІ-ФУТБОЛУ – КОМПАНІЯ “FOREX CLUB”

Для початку хочеться сказати від себе, що спілкуватися з такими співрозмовниками як Денис – одне задоволення. Відвертість, щирість та почуття гумору – все при ньому, і у цьому далі Ви переконаєтесь, читаючи це інтерв’ю. Крім цього, є одна деталь, яка об’єднує автора матеріалу та його головного героя. Що це – дізнаєтесь у кінці матеріалу.

– Для початку, розкажи, будь-ласка, трішечки про себе.

– Я був готовий до цього питання. Народився 30 жовтня 1960 року у провінції Буенос-Айреса. Жартую, це Дієго Армандо Марадона народився у цей час, а я народився 13 червня 1984 року (посміхається). Дякую своїм батькам за те, що виховали мене чесною та порядною людиною. Цим і пишаюся (посміхається).

– Коли виникло захоплення футболом і коли вирішили, що ця гра займатиме одне з важливих місць у  твоєму житті?

– Це все батько. Він брав мій перший резиновий м’яч, який мені купила мама, водив мене на стадіон і постійно мене обігрував (посміхається). Років до 12 я мріяв обіграти його, а далі мені ця гра сподобалася по-справжньому. Мабуть, таке було в дитинстві у більшості хлопців, нічого нового (посміхається). Все своє життя грав на аматорському рівні. На це все вплинули заняття футболом в школі «Поділля» у дитинстві. «Десять кіл навколо парку, триста п’ятдесят «колєнєй к груді», триста ударів по воротах, і ось вам, у футбол грайте. А я поки піду вип’ю» (так казав мій тренер). Так позаймався рік-два, але це мене нічому не навчило і відбило бажання рухатися у професіонали. І після цього, трохи розчарувавшись, далі твердо вирішив просто грати у власне задоволення по аматорах (посміхається).

– Нещодавно ти вийшов у лідери рейтингу кращих бомбардирів у історії дивізіону 1 Преміум-ліги з міні-футболу. Чи міг повірити у те, що колись ця планка тобі підкориться і що для тебе означає це досягнення?

– Якщо не більше, і не менше – це дуже приємно. Я ніколи про це не думав. Будь-яка людина, яка виходе грати у футбол на майданчик, прагне досягати максимуму – нападник хоче забивати голи, захисники та воротар – добре робити свою справу і т.д. Для будь-кого це було б супер. А потрапити під таку статистику дуже здорово. Приємно стати легендою і залишити свій слід у історії (посміхається).

– Всього на сьогоднішній день у елітному дивізіоні Преміум-ліги з міні-футболу ти забив 90 голів. Який з них тобі запам’ятався найбільше?

– Всі вони для мене є дуже пам’ятними, і всі вони для мене є дуже важливими. Найважливіші, на мій погляд, голи забивав тоді, коли вперше побачив сформований рейтинг. Відставання на 10 голів від Савчука мене дуже мотивувало, і врешті-решт мені вдалося «перевершити неперевершеного» (посміхається). І при цьому ніколи не забував приносити користь своїй команді.

– Що цікаво, всі ці голи ти забив у складі однієї команди – «Бамбука», який потім змінив свою назву на «Beerloga». Користуючись англійською футбольною термінологією, тебе сміливо можна назвати «one club man» (людина, яку всю кар’єру грає у одній команді – прим. автора). Розкажи, чому вибрав для себе саме цей колектив?

– Прикольно, що те зрівняв Преміум-лігу з англійською Прем’єр-лігою. Дуже хороше порівняння (посміхається). Спочатку ми були командою «Балтіка», яку створив наша легенда – Діма Кравецький. Ми грали за них одним колективом, потім цей колектив перемістився у команду «Лєвша». Після цього через певні нюанси ми перестали грати в її складі, і далі Володимир Громницький запросив усіх нас у «Бамбук». У нас поняття просте – ми команда друзів. В нас у цьому плані все дуже просто. Не важливо, як буде називатися команда, головне – що це будемо ми.

Проти Олексія Колесникова з “Динамо-ГУНП”

– Чи мав свого часу пропозиції спробувати свої сили у інших командах Преміум-ліги?

– Мав. Не буду говорити від кого, але для мене вони звучали як насмішка. По-перше, я не готовий ходити сімнадцять разів в день на тренування, по-друге, я не готовий виконувати усі їх умови та п’яте-десяте. Я не вважаю себе аж настільки професіоналом, щоб це робити, навіть за ті суми, які вони пропонували. Мені це не цікаво, і тому я відмовлявся. І відмовлявся також по тій причині, що я хочу грати лише з своїми хлопцями, і для мене це дуже важливо. Якщо вони завтра усі розчаруються і плюнуть на цю гру, то я мабуть також піду грати у двір, де і починав (посміхається).

– В чому, на твій погляд головна «фішка» «Beerlogи»?

– В єдності. Ні більше, не менше. Лише один за одного. Тільки так. Ми не будуємо перед собою якісь незрозумілі ілюзії, ми просто виходимо і граємо у футзал. Хочемо кайфанути від цього (посміхається). Ось чому мені не подобаються команди, які на цьому рівні грають у прагматичний футзал: вибивають кудись м’яч, п’ятдесят хвилин йдуть за ним, далі тридцять хвилин його вводять у гру (все це образно). Надивляться чемпіонату світу, а потім самі від цього страждають (посміхається). Я цього не розумію. Вийшов на майданчик – грай. Саме отримай задоволення і подаруй його людям, які прийшли на тебе подивитись – ось таким і є наш девіз (посміхається).

І у обороні Денис Кульбачний теж активно відпрацьовує. Проти Віталія Марущака із “Патріот-Vігора”

– Останніми роками «Beerloga» має досить хороший підбір виконавців, але дуже рідко бореться за призові місця. Чому на твою думку так складається?

– В цьому дуже сильно винна мережа магазинів «Наше пиво», нова мережа магазинів «Beermarket», і безпосередньо те, що у нас написано на футболках – «Beerloga». Це головні винуватці того, що ми часто не можемо поборотися за медалі (посміхається). І не це тільки моя думка. У нас є багато в минулому професіоналів, але зараз вони не готові віддавати стільки сил як це було раніше. У них є сім’ї, робота, особисте життя. На підсумкову церемонії нагородження, коли ми піднімалися з дивізіону 2 у дивізіон 1 в Зимовій Преміум-лізі, один прийшов на милицях, інший – з перебентованою ногою і т.д. Дивлячись на них, незрозуміло, чи люди були у зоні бойових дій чи просто грали у футзал. Ми не готові до такої міри цьому віддаватися, тому можливо і результату немає.

… Ти у тому сезоні став кращим бомбардиром дивізіону 2 і вийшов на церемонію нагородження… з короною на голові. Як це поясниш?

– Завжди прагну підкреслити власну оригінальність, по-іншому якось не виходить (посміхається).

У сезоні 2015/2016 Денис Кульбачний став кращим бомбардиром у дивізіоні 2 Преміум-ліги з футзалу, а на церемонію нагородження вийшов… у короні.

– В останньому матчі «Beerloga» здолала досі непереможний до цього «Вентс» з «сухим» рахунком 7:0. Які залишились враження від цієї гри?

– «Вентс» – одна з тих команд, з якою завжди приємно і цікаво грати. Навіть незважаючи на те, що у Олександра Дикого завжди бенефіс з приводу особистого виступу на майданчику (посміхається). Але це лише підігріває інтерес. Вони також люблять атакувати, і наші матчі завжди виходять цікавими для вболівальників. А у цій грі у нас «пішло», а у них – ні. Ось і все. Забий б вони перші два м’ячі, невідомо, як би все для нас склалося у цьому матчі (посміхається).

– «Beerloga» вже вийшла плей-офф, а у останніх іграх команда показує хорошу гру та здобуває перемоги. Як би мовити, «апетит приходить під час їжі», і з погляду на це цікаво, які завдання стоять перед командою на заключний відрізок сезону?

– «Апетит приходить під час їжі» – це гасло нашого президента, Володимира Громницького, а у нас «апетит» приходить тоді, коли збирається уся команда. Коли всі є, тоді ми можемо за щось поборотись. А так, більшість з нас паралельно грає у чемпіонаті області з футболу у вихідні дні, у більшості просто не виходить, бо це літо. З початку ми не могли як слід «розкочегаритись», а тепер, коли всі збираються, будемо давати бій усім своїм суперникам.

–  Яка твоя думка з приводу рівня суперників у дивізіоні 1 та рівня організації турніру?

– Все прекрасно. Нам якщо не подобається організація, то ми як правило, не заявляємось у окремі турніри, а ось у Преміум-лізі граємо постійно. А з приводу рівня і взагалі немає що казати. Майже всі ті, що грали зимою у дивізіоні 1 грають тут і літом, тому рівень суперників та самого найвищого дивізіону літньої Преміум-ліги досить і досить високий.

Відповідь. Денис Кульбачний та Олександр Таран народились у один день – 13 червня.

Олександр Таран, прес-служба Асоціації міні-футболу (футзалу) Хмельницької області

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

Please enter your comment!
Please enter your name here