Мабуть, нема жодного поціновувача хмельницького футзалу, який би жодного разу не чув принаймі назви цієї команди. Це гранд, який роками тішив вболівальників своєю грою та дарував безліч емоцій. Все це про команду Хмельницькі Делікатеси. Та, на жаль, кожна історія має свій початок та свій кінець. Ми вирішили поспілкуватися з граючим тренером «делікатесних» Дмитром Мартинюком, щоб дізнатися більше деталей та зберегти історію цієї команди. Першу частину даного інтерв’ю можна прочитати за посиланням: Інтерв’ю. Частина 1
Covid у сезоні 2021/2022 вніс корективи в регламент, класичний плей-оф був замінений “Фіналом чотирьох”, у який “Делікатеси” пробитися не змогли. Тоді у чвертьфіналі поступилися вже старим знайомим в особі Динамо ГУНП. Це був підсумок тогочасного спаду команди чи команда Сохорука вирішила повернути старий борг?
Надзвичайно важко бути на вершині і там втриматись. Майже неможливо бути постійно першими, в кожної команди бувають спади. На той час саме такий період і припав для нас. Динамо – гідний суперник, завжди був одним з претендентів на чемпіонство. Covid дійсно вніс свої корективи в яскравість самого футзалу, без вболівальників ця гра втратила частину себе. Наша команда завжди славилася великою армією вболівальників та шаленою підтримкою від них. Під час пандемії ми втратили нашого “шостого” футзального гравця, яким нам дуже допомагав на іграх.
У вашій команді завжди дуже вагоме місце посідали воротарі. І Самчук, і Тимощук справді ведуть команду, контролюють гру, підказують, підключаються в полі. Такими були завдання для воротарів чи це просто так пощастило з їхньою ініціативністю?
З приходом Богдана Тимощука в команду зросла і конкуренція. Богдан – гравець молодіжної збірної України, має великий досвід виступів в Екстралізі. Вважаю його одним з найкращих футзальних воротарів на теренах Хмельниччини та й не тільки. Конкуренція Богдана та Назара зіграла тільки на користь для всіх – мені, як тренеру, команді, і самому Назару. Він прийняв виклик боротьби за місце в складі і багато над цим працював. Більшу частину часу воротарі мали ігровий час на майданчику по одному тайму. Також Богдан був і спортивним директором клубу, який чудово справлявся зі своїми функціями, я щиро вдячний за постійну допомогу мені як тренеру. А взагалі, мені надзвичайно пощастило з воротарським складом команди. Також хочу згадати Валентина Дячука, який був третім воротарем нашої команди.
Граючий тренер – непроста роль. Потрібно встигати бути скрізь та слідкувати не лише за своєю грою. Наскільки це важко?
Не буду приховувати, це дійсно важко. Маєш контролювати гру, гравців і ще й у цей момент самому грати. Багато чув від кого думку, що граючий тренер – це майже неможливо. Але думаю, результати нашої команди говорять про зворотнє, жодного сезону без трофея. Звичайно, є свої нюанси у веденні та контролі самої гри, але з часом я пристосувався до цього і з кожним сезоном було все краще та легше. Команда це прийняла, і я ще мав чим допомогти на майданчику. Думаю, мої результативні дії на паркеті говорять самі за себе.
Якби довелося залишити лише одну “посаду”: гравець чи тренер. Що б ви обрали?
Важке запитання. Я отримую різні емоції та почуття від цих двох “посад”. А ще важче відповісти на це запитання граючому тренеру. Швидше за все, обрав би гравця, але не зміг би працювати з тренером, рівень знань та вмінь якого нижче мого. Нехай буде так: якщо працювати в команді з тренером та здобувати нові знання, оберу “посаду” гравця, в іншому випадку – тільки тренера.
Крайній футзальний сезон 2023/2024 почався феєрично – мало кому вдається пройти регулярний чемпіонат без поразок. Вдалося також пробитися до фіналу чотирьох кубку. Однак, на жаль, здобути чемпіонство в жодному з цих змагань не вдалося. Чи можна сказати, що це вплинуло на існування команди? Бо допис про закінчення періоду “Хмельницьких делікатесів” став несподіваним шоком для всіх. Яка головна причина?
Цей сезон став для мене великим душевним болем. Чудовий виступ команди, сезон лише з двома поразками, і жодного виграного трофея. Це дійсно стало болісним ударом для колективу. Неймовірно драматична втрата перемоги в фіналі кубку на останніх секундах також вплинула на команду та її виступ у плей-оф чемпіонату. Причина розпаду “Хмельницьких делікатесів”? Це залишиться зі мною та з президентом команди. Я хочу подякувати Коломійцю Валерію Володимировичу за повну довіру в управлінні командою. Всі наші домовленості з першого дня були виконані, і навіть більше. Це людина, яка повністю віддалася команді душею та серцем. Я вважаю, що президент зробив вагомий внесок у розвиток хмельницького футзалу. Дякую за ті емоції, які я та моя сім’я отримали протягом багатьох років існування клубу. Це була неймовірна історія, яку я з гордістю буду розповідати своїм дітям та внукам, і яка залишиться в моєму серці та пам’яті назавжди. Частинка мене назавжди залишиться з футзальним клубом “Хмельницькі делікатеси”.
Період “Хмельницьких делікатесів” завершено, на чемпіонат з мініфутболу бачимо ваших гравців у складі інших команд. То що ж далі? Чи чекати команду на футзальний сезон, можливо з іншою назвою? Привідкрийте завісу.
Вся наша команда майже в повному складі перейшла у ФК “Алмаз”. Якщо я не помиляюсь, тільки Луцюк Віталій від’єднався від нас. Це ще раз показує силу нашого колективу, ми залишилися разом, незважаючи на розпад “Хмельницьких делікатесів”. Щодо футзального сезону, поки нічого не можу сказати. Прийде час, і всі все дізнаються. Аби тільки була перемога та настав справедливий мир для нашої держави. Дякую нашим захисникам та захисницям за можливість займатися улюбленою справою, тренувати молоде покоління та відчувати себе захищеними. Слава Україні!
Від імені Асоціації футзалу Хмельницької області дякуємо Дмитру Мартинюку за інтервʼю та змістовні відповіді, а також щира вдячність гравцям команди Хмельницькі Делікатеси та всім причасним за цю неймовірну історію. Успіхів та до зустрічі на майданчиках!
Підготувала та оформила матеріал Вислободська Еліна.
