ГЕНЕРАЛЬНИЙ ПАРТНЕР ПРЕМІУМ-ЛІГИ З ФУТЗАЛУ – КОМПАНІЯ “FOREX CLUB”
ПАРТНЕР ПРЕМІУМ-ЛІГИ З ФУТЗАЛУ – КОМПАНІЯ “HELPIX”
ПАРТНЕР ПРЕМІУМ-ЛІГИ З ФУТЗАЛУ – КОМПАНІЯ “ХМЕЛЬНИЦЬКІ ДЕЛІКАТЕСИ”
Символічні збірні першої частини сезону у Дивізіоні 4.
Так як в футзалі гравців на майданчику лише 5, а гравців, які проявили себе виявилось значно більше, ми вирішили зробити цілу зіркову команду, з двох повноцінних четвірок та двох воротарів. Також ми намагались слідкувати за тим, щоб у збірну не потрапили гравці з однієї команди. Саме тому у них не з’явились гравці, які цього безсумнівно заслуговують – Богдан Московчук, який став стовпом оборони «Міці» та одним з найкращих бомбардирів чемпіонату, два Ігоря – Кльоц (М’ясник) та Сурник (ДБК), які на разі являються одними з найяскравіших та найперспективніших форвардів не лише 4 дивізіону, але й усієї Преміум-ліги і вже зараз можуть підсилити будь-яку команду Дивізіону 1 , Дмитро Сметана (Сокіл), який вже другий сезон знаходиться в тіні свого більш яскравого партнера по атаці, але вже проявив себе одним з найгрізніших силових форвардів ліги, Тимчук Андрій (FC “FNB”), який зі своєю вибуховою швидкістю та гарматним ударом, нараз,і являється одним з відкриттів чемпіонату. Також у збірну не потрапили гравці, чий потенціал та гра дозволяє це, але нинішні виступи команди цьому суперечать. Як наприклад – Павло Данілов, який на разі є найкращим гравцем йдучого під лід «Тепловика», або одного з найтехнічніших гравців дивізіону – Дмитра Вакуха, який розміняв вже другий десяток штанг та поперечок, зупинившись на смішній для себе позначці у 3-ри забитих голи. Всі вони заслуговують бути у нашому списку, але поступилися місцем, тим, хто на наш погляд, виглядав більш корисніше для своєї команди в минулих 8-ми турах (+ кубок). Якщо в когось є свої пропозиції – ласкаво просимо у коментарі, залишайте свої варіанти виконавців , які можуть підсилити збірну зірок у дивізіоні 4, а ми всі спробуємо порівняти наш вибір з вашим.
Збірна №1
Голкіпер:
Ляскорунський Ігор. (ФК «Громада-Міць»)
Після 7-го «Громада-Міць» сенсаційно йшла на першому місці , випереджаючи найближчих конкурентів на 1 заліковий бал. Велика доля успіху у цьому належить беззмінному воротарю команди – Ігорю Ляскорунському. Найменша кількість пропущених м’ячів, всього лише 18-ть за 7-м матчів – саме його заслуга. Так, у останньому у році турі його команда поступилась «Ауді» , пропустивши аж 5 голів і перший гол суперник забив після явної помилки воротаря, але це ще більше підкреслює залежність команди від впевнених дій свого голкіпера. Саме за цю цінність для свого клубу та за впевнену гру у першій частині сезону ми надаємо Ігорю право, зайняти місце у воротах збірної зірок у Дивізіоні 4.
Захисники:
Владислав Гресь (ДБК)
Можливо наш вибір обрати кращого захисника у складі найрезультативнішої команди дивізіону здивує когось, але тільки не тих, хто хоча б трохи слідкує не тільки за результатами, але й за грою команд. Полюбляючи і сповідуючи атакуючий стиль гри, підопічні Анатолія Курятникова не рідко просто – на просто забувають про власні ворота та стрімголов летять до чужих. Саме тоді і починається справа ніг Владислава. Холоднокровність, вміння швидко та чітко вибирати позицію, ідеальне читання гри, блискуча гра на випередження раз по раз дає нам відповідь на питання – чому саме Влад, ще нещодавно був капітаном хмельницького «Поділля». Саме впевненість у надійності власного тилу дає можливість Сурнику, Сергійчуку, Савчуку та Чепурному йти уперед великими силами та здобувати яскраві та результативні перемоги.
Павло Когут (М’ясник)
Цей вибір також може вважатись неоднозначним, особливо якщо звернути увагу на статистику красилівської команди – 42-а пропущених м’ячі та 4-те місце з кінця по цьому показнику. Але як і у випадку з Владиславом Гресем, гра кожного гравця прямо пропорційно залежить від стилю гри його партнерів. Підопічні Андрія Басалая просто обожнюють грати у відкритий футбол, навіть якщо це йде не на користь результату. Здається лише Павло завжди тримає голову холодною та майже безпомилково аналізує степінь ризику того чи іншого рішення своїх партнерів на майданчику. Блискуча техніка, майже ідеальне бачення поля, його лідерські якості виділяють його, як одного з найкращих виконавців Дивізіону номер 4. Його постріли з дальніх дистанцій та стандартів не раз ставили в глухий кут воротарів суперників (пригадаємо, наприклад, принципову гру з «Авалем», де саме його хет-трик, який він оформив ударами зі стандартів, приніс важливу перемогу «червоним» ). Цінність цього гравця яскраво виявилась в останньому матчі чемпіонату, де «м’ясники» без свого найкращого захисника нічого не змогли вдіяти з атакою «ДБК», поступившись, у підсумку, з жахливим рахунком – 4:11.
Нападники:
Віктор Савчук (Ауді)
Один з найзірковіших форвардів усіх дивізіонів, гравець, який за усі роки виступів у Преміум-лізі наколотив вже, напевне, не менше півтисячі м’ячів, вирішив змінити клубну прописку і повернувся в клуб, який колись майже самотужки підняв у третій дивізіон. «Мавр зробив свою справу…» подумав, напевно, наш герой та пішов здобувати славу у дивізіон рангом вище. Без свого бомбардира «чорні» не зуміли закріпитись у лізі 3-и, та повернулись у знайоме для себе середовище, де більшість команд вони ще чудово пам’ятають. Повернулась разом з ними і їх головна зірка, але вже не тільки у якості головної ударної сили, ай у якості головного тренера клубу. Про те , який з Віктора тренер ми будемо судити після завершення сезону,а от про його ударну силу можна говорити вже зараз. 18-ть голів у чемпіонаті та 7-м у Кубку – погодьтесь, достойний результат для форварда команди, яка йде на не надто високому 7-му місці. Поки що можна тільки гадати на якій відмітці зупиниться Віктор наприкінці сезону, а його команді порадимо тримати кулаки за те, щоб їх головна надія не отримала травму, адже найголовніші поєдинки ще попереду.
Богдан Лоборчук (Сокіл)
Пару йому, у збірній найкращих гравців першої частини сезону, зіставить його найближчий переслідувач у бомбардирській гонці – форвард команди «Сокіл» з містечка Соколівка – Богдан Лоборчук. Швидкий, технічний, з смертельною для голкіперів лівою ногою та неймовірним гольовим чуттям нападник «жовтих» відстає від свого конкурента лише на один гол (17-ть у чемпіонаті та 7-м у Кубку). І якщо заочна боротьба у розіграші Кубку вже закінчилась (обидва колективи закінчили боротьбу у турнірі) то ось у чемпіонаті все тільки починається і це, безсумнівно, ще одна з головних інтриг чемпіонату.
Збірна №2
Голкіпер:
Олександр Вінницький (Престиж-Авто)
І знову таки, ми починаємо нашу збірну з досить суперечливого вибору, якщо дивитись з точки зору статистики. Воротар команди, яка весь сезон йде на останньому місці і пропустила найбільш за всіх у дивізіоні. Але ті, хто хоча б іноді слідкує за грою «Престиж-Авто» безсумнівно погодяться з нашим вибором. Якби не відчайдушні дії голкіпера, справи у «автомобілістів» були б зовсім безнадійні. Саме його блискуча гра допомогла «білим» здобути першу перемогу в сезоні, у грі проти «Носорога», та й у останньому матчі проти «МобіФренда», який завершився з хокейним рахунком 6:7 на користь суперника, він раз-за разом змушував суперника хвататись за голову від розчарування (чого коштують тільки два відбитих 10-ти метрових на останніх хвилинах, коли рахунок був ще на користь його команди). Не його вина, що захист новачка Преміум-ліги ще тільки призвичаюється до швидкого темпу і рівня дивізіону. Треба ще й згадати ще й про те, що зовсім нещодавно Олександр отримав тяжку травму і згідно рекомендаціям лікарів повинен був пропустити весь сезон, але повернувся і робить все можливе, щоб зберегти собі і партнерам місце у лізі на наступний сезон. Саме за проявлені чоловічі якості та відчайдушну гру на останньому рубежі ми довіряємо цьому талановитому голкіперу місце у нашій символічній збірній №2.
Захисники:
Олександр Шляховий (Аваль)
Даніїл Марчук (FC “FNB”)
Ми не випадково об’єднали цих гравців в один абзац, адже їхні дії на майданчику надто схожі, щоб виділяти їх по окремих абзацах. Обидва впевнено почувають себе на майданчику на будь-якій позиції, блискуче читають гру, являються лідерами своїх команд, володіють шаленими ударами з обох ніг, та що найбільше вражає – вже не раз у сезоні займали місце голкіперів, не забуваючи при цьому регулярно відмічатись у воротах суперників (обидва являються в числі найкращих бомбардирів своїх команд). Відмінності в їхній грі також існують – Даніїл, в силу свого віку, більш швидкий та стрімкіший, але Олександр впевнено компенсує цю різницю величезним досвідом. Ми всі з нетерпінням очікуємо зустрічі між цими гравцями в останньому турі регулярного чемпіонату, де вони зможуть особисто довести нам, хто з них найкращий. Але зараз обидва ці бійці за свої впевнені дії на полі, за значимість для своєї команди та дивовижну універсальність, здобувають місце у збірній.
Нападники:
Андрій Шнира (ЖЖУК-ZALIV)
Нападник, який вже другий сезон поспіль буквально «тягне» на собі «Залів» з Дивізіону у Дивізіон. 28-м забитих м’ячів у минулому сезоні, та вже 10-ть у нинішньому – чудовий показник значимості виконавця. Один з найкращих виконавців стандартів у 4-й лізі та безумовно ключовий гравець «Жжука». Андрій, напевне, вже абсолютно всім дав чітку відповідь на те, чому колись погодився на пониження у класі, переходячи з «ЕкоАльт-Адрії» у команду тоді ще 5-го дивізіону. Він від цього тільки виграв, ставши лідером та одним з найкращих гравців першої частини сезону, а його команда, як винагорода за старання, сенсаційно займає 5-те місце у турнірній таблиці після 8-ми турів.
Віталій Рубцов (Раково-сіті)
Говорячи про команду «Раково-сіті» нинішнього сезону, ми, в першу чергу, згадуємо про велику кількість перспективної та талановитої молоді, та чомусь завжди забуваємо про одну з найважливіших деталей цього здається ідеально працюючого, на сьогодні, механізму. Річ , звичайно, йде про одного з ветеранів , лідерів клубу, як на полі, так і у роздягальні – Віталія Рубцова. Так вже повелось у цьому клубі – юні вихованці приходять, приносять, або не приносять результат, та покидають команду, шукаючи себе у колективах більш амбіційних. А він залишається, раз по раз доводячи свою роль не лише у якості ідейного лідера, але й як один з найвправніших форвардів усього дивізіону. Така ж ситуація і у теперішньому сезоні – 14-ть голів у чемпіонаті, та 5-ть у Кубку впевнено стверджують про те, що форварду є чому навчити своїх більш молодих колег. А разом з цим та за відданість рідній команді ми надаємо йому цілком заслужене місце у нашій символічній збірній.
